Янош Ксантус — людина, яка зробила великий внесок у розвиток зоології та науки. Все своє життя він присвятив експедиціям на невідомі нікому землі, багато подорожував, займався колекціонуванням і науковими дослідженнями. У Будапешті Ксантус заснував зоопарк і етнографічний відділ у музеї, пише budapest.name.
Неспокійний підліток
З’явився на світ Янош у Чоконі, медьє Шомодь. Його батько Ігнац був помісним юридичним консультантом, керівником майна Іштвана Сечені, а з 1828 року став головним прокурором медьє Шомодь. Маленький Янош завжди брав приклад із голови сімейства, і тому вирішив піти його стопами. З 6-річного віку мріяв стати юристом. Спочатку він відвідував бенедиктинську середню школу в Дьєрі, а після цистерціанську в Печі. Потім став студентом Печської юридичної академії. Закінчивши вищий навчальний заклад, він отримав диплом юриста. Однак судовими справами так і не займався.
Янош працював клерком у Капошварі, але одразу після початку березневої революції поповнив лави Національної армії, і за короткий час дослужився до звання старшого лейтенанта. 8 лютого 1849 року в розвідувальній поїздці його взяли в полон в Ерсекуйварі. У 1850 році за клопотанням сім’ї Ксантуса звільнили. Але замість того, щоб повернутися додому, він утік до емігрантів і взяв участь в організації опору. У Празі його знову заарештували й засудили до тюремного ув’язнення як військового дезертира. Однак йому вдалося втекти, заманивши в пастку унтер-офіцера, представленого до нього для охорони. Після цього хлопець емігрував через Німеччину, Бельгію та Францію до Лондона, а звідти до Америки.
Пригоди в Америці
Маючи в кишені лише 7 доларів, юнак потрапив до Нью-Йорка, де його і без того сповнене пригод життя набуло нового оберту. У великому місті хлопець намагався заробити на життя різними способами — працював матросом, розносив газети, торгував в аптеці, вчив дітей грати на фортепіано.
З 1855 року Янош почав вирушати в дослідницькі експедиції, взяв участь у складанні карти верхів’їв річок Канзас і Арканзас. У 1857 році очолив дослідження раніше невідомих південних районів Каліфорнії. У Лос-Анджелесі його призначили начальником групи картографічного управління штату, відповідальним за зйомку гір Сьєрра-Невада. Незабаром Ксантус став проводити метеорологічні дослідження і морських течій, а також вимірювання в Тихому океані. Через кілька років його робота і відкриття принесли йому наукове визнання. Велика кількість товариств пропонували Яношу стати їхнім членом, включно з Філадельфійською академією природничих наук, Лондонським королівським товариством. Все це спонукало Ксантуса написати книгу про свою експедицію до Каліфорнії під назвою «Utazás Kalifornia déli részeiben». Читачі не залишилися байдужими, а дуже цікавий опис американських прерій та індіанських народів мали неабиякий успіх.
За час багатьох експедицій Яношу вдалося зібрати масштабну колекцію зоологічних і ботанічних зразків. Багато з них він відправив до Угорського музею природничої історії. На Батьківщині його роботи отримали величезне визнання, і на знак цього взимку 1859 року Кстантуса обрали членом-кореспондентом Угорської академії наук. У 1862 році Янош повернувся до Пешта, де насамперед прочитав академічну інавгураційну лекцію «Adatok a tenger természettani földiratához». Крім цього, подарував музею 2000 препаратів тварин та етнографічних предметів, зокрема 5000 птахів.
У 1862 році він знову повернувся до США, де його призначили консулом у Мексиці. Однак на цій посаді Ксантус перебував недовго, оскільки його звільнили. Після чого він вирушив до Перу, щоб поправити своє здоров’я. Саме там йому надійшов лист від Флоріса Ромера, з якого дізнався, що його хочуть призначити директором нещодавно створеного Пештського зоопарку.
Керівник зоопарком і музеєм
Після такої новини Ксантус приїхав до Пешта і взяв участь в організаційній роботі. За його сприяння Товариство природничої історії створило підготовчий комітет. Роботи просувалися дуже повільно через нестачу фінансування. Влітку 1862 року Янош поїхав до Америки. 10 березня 1864 року було засновано Акціонерне товариство Пештського зоопарку. Дізнавшись про це, Ксантус знову повернувся додому. Після лікування він здійснив поїздку Трансильванією, потім вирушив до Туреччини й нарешті, до Дьєра, де намагався відкрити казино і заснувати газету. Однак міська влада не підтримала його. Восени 1865 року він знову включився в організаційні роботи зі створення зоопарку. 9 серпня 1866 року звіринець відкрили. Директором став Ксантус. Однак у 1868 році пішов у відставку з посади.
Наприкінці 1868 року Янош вирушив у експедицію по Східній Азії, яку було організовано для зміцнення торговельних, політичних і наукових зв’язків. Основним завданням зоолога було поповнити колекції Угорського музею природничої історії. За час подорожі він відвідав Цейлон, Сінгапур, Японію та Китай. У 1869 році через непорозуміння з керівником експедиції, він продовжив мандрівку та збирання, самостійно побувавши на островах Ява та Суматра.
Після далеких регіонів Янош звернув увагу на угорську народну культуру і вирішив створити етнографічну колекцію та представити її на Всесвітній виставці у 1873 році. Подорожуючи країною з археологом Флорісом Ромером, вони зібрали понад 2500 творів народного мистецтва та ремісничих виробів.
У 1893 році Яноша призначили директором етнографічного відділу Угорського музею природничої історії. У 1890 році він став віце-президентом Угорського географічного товариства, а в 1892 році — президентом Етнографічного товариства. Практично до кінця своїх днів Янош подорожував. Навесні 1894 року він захворів на пневмонію. 13 грудня 1894 року дослідник помер. За всю свою діяльність Ксантус збагатив колекції угорських музеїв 172 000 предметами. Завдяки великим заслугам на честь Яноша названо 24 тварин і 2 рослини.
