Сучасні жителі Будапешта звикли до комфорту в холодну пору року. Адже система централізованого опалення працює справно, і в зимові місяці у квартирах, офісах, школах, лікарнях та інших установах тепло. Однак понад 100 років тому все було зовсім по-іншому. Про те, як і чим люди опалювали свої будинки поговоримо тут budapest.name.
Знищення екології дровами та вугіллям
З часів середньовіччя в суворі зими звичайні будинки опалювали дровами та вугіллям. Люди не розуміли, якої великої шкоди завдають екології та псують якість повітря в місті. Постійний смог, неприємний запах огортали Будапешт та його околиці, проте це мало кого хвилювало. Забрудненню повітря також сприяли свічки та масляні лампи, які містяни використовували для освітлення. Значна частина побутових відходів здебільшого складалася із золи.
Вугільний газ був доступний для опалення з 1856 року. Його на відміну від природного, виробляли на заводах. Варто зазначити, що першу газову фабрику було засновано в Буді у 1866 році. Однак спочатку газ використовували виключно для освітлення, оскільки для приготування їжі та обігріву приміщень люди спалювали вугілля і дрова в залізних кахельних печах або камінах. Після об’єднання Пешта і Буди в 1873 році все змінилося. У місті налічувалося 50 000 газових пальників. Напевно підвищений попит на газ був пов’язаний з його дешевизною.
Створення системи централізованого опалення
У середині минулого століття дров’яне і вугільне опалення поступово стало витіснятися. Люди зрозуміли, що ці традиційні методи обігріву житла не тільки знижували якість повітря, а й завдавали великої шкоди навколишньому середовищу — призводили до утворення великої кількості сміття. Щоб вирішити якомога швидше цю проблему, влада висунула ідею створення централізованого опалення. У 1899 році звели будівлю парламенту, і вона стала першою спорудою з централізованим теплопостачанням у місті. Нововведену технологію було дуже важко поширити, тому заміна вугілля і дров відбувалася дуже повільно. Опалення природним газом набуло поширення тільки в 1960-х роках. У 1964 році з’явився газовий пальник, який можна було встановлювати в кахельні печі. Крім цього близько 1 мільйона побутових приладів у місті довелося або замінити, або перевести на газ.
Станом на 1960 рік в Будапешт дедалі більше оточували заводи, автомобільний рух також збільшився, а громадський транспорт почав ходити частіше. Бензин тоді ще був етилованим, що також збільшувало викиди. Продукти згоряння надходили в повітря в дуже великих концентраціях. У результаті до 1970-х років забруднення повітря досягло критичного рівня. Владі нічого не залишалося, як вжити термінових заходів. Восени в 1976 році столична рада визначила в місті 9 охоронюваних територій, де особлива увага приділялася поліпшенню якості повітря. Ці частини були переважно густонаселеними районами, об’єктами, пов’язаними з охороною природи та пам’яток.
Перехід на опалення природним газом
У 1950-х роках відпрацьоване тепло деяких заводів почали використовувати для центрального теплопостачання. Ця технологія пережила свій розквіт, коли будувалися житлові комплекси. Оскільки було неможливо опалювати велику кількість будинків звичайними дерев’яними печами. Крім цього, дим і сажа, що утворювалися, жахливо псували повітря. Хоча в 1960 році до централізованої системи опалення було під’єднано 6000 будинків, у 1970 році — 400 000, а в 1980 — 100 000 домоволодінь. У цей період було побудовано більшість електростанцій необхідних для постачання системи. Для експлуатації та управління системою створили некомерційну акціонерну компанію «Főtáv», яка незабаром звела 200-метрову вежу теплоелектростанції на вулиці Kunigunda. Важливо зазначити, що пік видобутку вугільного газу на місцевих заводах припав на 1973 рік, до середини 1980-х років будапештські мережі повністю змінили, а в 1984 році було зупинено останній газовий завод «Óbuda».
У 1976 році почалася модернізація систем опалення в будинках, а всю міську мережу було переведено остаточно на чистий природний газ. Також у цей період видали указ, який вимагав, щоб під час реконструкції міста та планування транспортної мережі враховувався рівень забруднення повітря. Завдяки обмеженням і відмові від спалювання вугілля на електростанціях вдалося істотно поліпшити якість повітря.
З кожним роком відбувалося вдосконалення і розвиток централізованого теплопостачання. До системи стали підключати офісні будівлі, ТЦ та інші. В унікальних розробках з’являється все більше екологічно чистих елементів: індивідуальні лічильники, теплоізоляція, підтримка сонячних колекторів.
За останні 50 років газ і централізоване опалення стали лідерами в Будапешті. За даними «KSH» за 2010 рік відомо, що 27% квартир Будапешта мали централізоване опалення, 2,4% опалювалися електрикою і тільки 1,4% — вугіллям і дровами. Зовсім не виключено, що в найближчому майбутньому ситуація зміниться, оскільки у зв’язку з подорожчанням газу багато людей шукають вигідніші варіанти обігріву своїх будинків. Відновлювана електроенергія, найімовірніше, стане більш поширеною, проте геотермальна енергія, безумовно, буде використовуватися, де це тільки можливо.
