Насичений історією Будапешт, щодня дивує нас своїм мінливим обличчям. Його сучасний вигляд — це мозаїка з нових споруд і дивом збережених будівель, що були свідками минулих епох. У статті ми спробуємо відтворити історію зниклих поселень і будівель. Ми прослідкуємо, як місто трансформувалося. Далі на budapest.name.
Давні поселення в районі Будапешта
Територія сучасного Будапешта, де сьогодні проживає понад 1,7 мільйона осіб, протягом століть була свідком зародження і зникнення численних поселень. Ці невеликі містечка, що колись процвітали, тепер залишилися лише в назвах вулиць, зберігаючи пам’ять про своє минуле. Завдяки археологічним розкопкам, проведеним на початку 2000-х років, вчені виявили залишки понад 200 будинків, 1000 могил і стародавніх печей, що дає змогу зазирнути в історію цих втрачених поселень.
Зникнення поселень на території Будапешта не завжди було наслідком руйнувань чи катастроф. Часто це був природний процес злиття двох сусідніх міст, які мали спільне коріння. У таких випадках сильніші та життєздатніші поселення поглинали менших сусідів, утворюючи великі укріплені поселення. Цей процес об’єднання став одним із ключових факторів, що призвели до формування сучасного Будапешта — політичного, культурного, комерційного та промислового центру Угорщини.
Щодо втрачених поселень Будапешта, назви цих місць збереглися у вигляді топонімів, що розповідають про історію міста. До таких поселень належать:
- Кана — одне з найстаріших поселень.
- Вашархей (Vásárhely, «Ярмарок») — поселення, що розвивалося як торговий центр.
- Альгевіз — ймовірно, поселення, що розташовувалося поблизу води.
- Кельтське поселення (oppidum) на пагорбі Геллерт — стародавнє укріплене поселення, що розташовувалось на пагорбі Геллерт, який домінує над сучасним містом.
- Уйбеч — поселення, що, як можна припустити з назви, мало певний зв’язок з австрійською столицею.
- Почернік — одне з багатьох поселень, що зникло в процесі розширення Будапешта.
Ці шість поселень є лише частиною багатого минулого міста, що постійно трансформується. Вивчення цих зниклих міст допомагає краще зрозуміти складний шлях, який пройшов Будапешт. Розгляньмо деякі поселення детальніше.
Історія втраченого поселення Альгевіз
На території сучасного району Табан колись розташовувалося середньовічне поселення Альгевіз. Його назва, ймовірно, походить від гарячих джерел, що били з-під землі поблизу. Хоча Альгевіз і був значним поселенням, він ніколи не здобув повної незалежності, постійно перебуваючи в тіні сусідніх міст.
Спочатку поселення називалося Малий Пешт (або Кіш-Пешт) і було частиною Пешта. Однак у XIV столітті воно перейшло під владу Буди, ставши її передмістям і отримавши нову назву — Альгевіз. Поселенню довелося пережити численні випробування: його спустошували татари, люди регулярно потерпали від повеней і епідемій. Попри все, Альгевіз витримав ці лиха, але не зміг встояти перед Османською імперією.
Зрештою, поселення занепало під час турецького панування. Проте на місці зруйнованого Альгевіза були збудовані мечеті, собори та лазні, деякі з яких стали попередниками відомих сьогодні купалень Рац і Рудаш. Таким чином, навіть після свого зникнення, Альгевіз залишив значний слід в історії та архітектурі Будапешта.
Історія втраченого поселення Кана
На території сучасного 11-го району Будапешта, в районі Кеєрберк-Товарош, колись розташовувалося середньовічне поселення Кана. Це було значне село часів династії Арпада, і археологічні розкопки, проведені на початку 2000-х років, підтвердили його історичну важливість. Завдяки цим дослідженням Кана вважається найбільшим розкопаним поселенням цього періоду, що дає уявлення про масштаби та життя давнього міста.
Поселення процвітало до татарської навали. Як і багато інших міст, Кана була спустошена, і хоча згодом її намагалися відновити, вона так і не повернула колишньої слави. Село поступово занепадало, і його остання згадка датується початком XV століття. Під час археологічних робіт було виявлено виняткові знахідки, що розповідають про його життя: залишки 200 будинків, цвинтар із понад 1000 могилами, а також печі для спалювання сміття та руїни церкви. Ці артефакти є безмовними свідками історії поселення Кана, що було поглинуте часом.
Опідум на пагорбі Геллерт: кельтське поселення, що зникло
На пагорбі Геллерт колись існував опідум — укріплене поселення залізної доби. Ця кельтська громада, яка займала проміжне положення між містом і селом, існувала задовго до приходу римлян. У 1930 році археологи виявили його сліди, проте назва поселення залишилася невідомою.
Що про відомо про це плем’я? На початку I століття до нашої ери кельтське плем’я еравісків оселилося в районі сучасного Будапешта. Під тиском даків еравіски мігрували та заснували свій племінний центр на пагорбі Геллерт приблизно у 70–60 роках до нашої ери.
Вибір пагорба Геллерт був зумовлений його надзвичайно вигідним стратегічним розташуванням. З височини відкривався панорамний вид на околиці сучасних Пешта і Буди, що дозволяло контролювати дороги, що вели до стародавньої поромної переправи в Табані. Природний захист поселення забезпечували:
- Крутий, скелястий берег Дунаю зі сходу.
- Річка з півночі.
- Болотиста рівнина з півдня.
Ці природні бар’єри робили поселення практично неприступним. Водночас довгий північний край острова Чепель значно полегшував переправу на протилежний берег Дунаю. Коли на ці землі прийшли римські завойовники, вони не знищили місцеве населення — еравісків, а просто підкорили їх. Унаслідок цього опідум почав занепадати, адже його жителі поступово переселялися до сусіднього поселення Аквінкум на правому березі Дунаю, приймаючи римський спосіб життя. До III століття нашої ери пагорб повністю спорожнів, перетворившись на сакральне місце для ритуалів.
Уйбеч: зникле передмістя Пешта
Історія Будапешта, сповнена несподіваних відкриттів, зберігає пам’ять про поселення, що були поглинуті містом. Одним із таких є Уйбеч, середньовічне передмістя, розташоване на території сучасної вулиці Ваці. Це невелике містечко почало розвиватися ще за часів Анжуйської династії, і його назва походить не від австрійської столиці, а від сусіднього поселення під назвою Відень, яке стояло поруч із Пештом.
За правління короля Сигізмунда в Уйбечі був збудований замок та сторожова вежа. Вона була стратегічно важливою, адже дозволяла спостерігати за Дунаєм і захищати гавань Пешта від можливих нападів. Пізніше археологи знайшли руїни цієї вежі на вулиці Regy postai út, що стало безмовним свідченням її існування.
Спочатку Уйбеч був незалежним поселенням, але його доля змінилася у XV столітті. Після будівництва нової міської стіни Пешта Уйбеч був приєднаний до міста. Цей процес завершився, коли король Матяш наказав знести замок Сигізмунда, що остаточно закріпило поглинання Уйбеча сусідньою метрополією. Так, із колись самостійного поселення, Уйбеч перетворився на частину великого міста, пам’ять про яку збереглася лише в історичних джерелах і назвах вулиць.