Історія Будапешта, як і його ландшафт, сповнена несподіваних поворотів. Серед гамірних міських вулиць лежить тиха оаза — озеро Фенекетлен (Feneketlen-tó). Його назва сама по собі інтригує, приховуючи несподіване походження. Це не природна водойма, що існувала споконвіку, а таємниче озеро, що з’явилося на мапі міста лише у XIX столітті. Далі на budapest.name.
Легенди та моторошні історії про походження назви «Бездонне озеро»
Назва «Фенекетлен» (Feneketlen-tó), що в перекладі з угорської означає «Бездонне озеро», з’явилася наприкінці XIX — на початку XX століття. Її походження овіяне легендами, які передаються з покоління в покоління.
Одна з найпоширеніших легенд розповідає, що після замовлення земляних робіт, у вихідні дні до озера скидали ґрунт. Проте ґрунт не тонув, а залишався на поверхні, що породило у людей думку про те, що дна немає. Ця загадкова властивість води й дала озеру назву «бездонне». Інша історія, що додає озеру містичного ореолу, стверджує, що вода вирвалася з-під землі з такою силою, що робітникам довелося в паніці тікати, залишивши свої інструменти.
Після подій 1919 року в озері нібито почали з’являтися тіла загиблих. Це могло бути пов’язано з революційними подіями того часу, що додало водоймі моторошності та посилило її загадкову репутацію. Ці розповіді, як і легенда про бездонну глибину, перетворили звичайний кар’єр на містичний символ Будапешта.
Існує ще одна популярна легенда, яка додає містики походженню озера. Згідно з нею, на місці цегельного заводу, де зараз розлилося озеро, постійно відбувалися сварки та конфлікти між робітниками. Земля, не витримавши людської ворожнечі, одного ранку розступилася і поглинула весь завод. Уся територія занурилася в глибоку прірву, яка одразу ж наповнилася водою. Кажуть, що робітники, які в той момент були в підвалі, залишилися живими й донині продовжують свою роботу під землею, ставши невидимими мешканцями «Бездонного озера». Ця моторошна історія, що пояснює появу озера як наслідок покарання за людські чвари, стала частиною міського фольклору Будапешта.
Як насправді з’явилось озеро?
До XVIII століття територія, де зараз знаходиться озеро Фенекетлен, була безлюдною та заболоченою місцевістю. Проте Дунай, що протікав поблизу, постійно приносив сюди глину. Завдяки цьому заболочена земля перетворилася на місцевість, придатну для видобутку глини.
Наприкінці XVIII століття на цій ділянці, поблизу сучасної площі Костолані-Деше, було засновано цегельний завод. Робітники, видобуваючи глину, створили великий котлован. Саме цей кар’єр став місцем зародження озера, коли у 1877 році робітники натрапили на підземне джерело. Вода миттєво наповнила котлован, і так з’явилося озеро Фенекетлен. У 1889 році завод закрили, і ґрунтові води почали повільно заповнювати колишній кар’єр.
Озеро має унікальні характеристики. У його воді міститься пірит, що робить її гіркою та концентрованою. В озері також утворюється шар термічного стрибка, типовий для глибоких озер. Через високий вміст сірководню життя в ньому деякий час не могло розвиватися.
Справжня глибина озера
Всупереч легендам, що лякають розповідями про бездонну глибину, озеро Фенекетлен насправді має дно. Згідно з вимірами, його середня глибина становить усього 4-5 метрів, хоча в одному місці є занурення до 18 метрів. Це спростовує уявлення про те, що дна неможливо досягти.
Дно озера вкрите кислою глиною, а підземні води створюють специфічні температурні шари, відомі як термічний стрибок. Ця особливість ускладнює розвиток життя у водоймі.
Перетворення цегельного кар’єру на оазу відпочинку та боротьба за якість води
Озеро Фенекетлен пройшло шлях від звичайного цегельного кар’єру до популярної зони відпочинку. На початку XX століття довкола водойми почали розбудовувати інфраструктуру: у 1927–1929 роках звели гімназію Святого Імре (Szent Imre), а в 1938 році — однойменний парафіяльний храм. Церква Святого Імре, побудована в неороманському стилі, стала справжнім шедевром архітектора Дьюли Вельдера. Дві симетричні вежі-близнюки та вишукані ворота надають будівлі особливої величі та гідності, відбиваючи глибину історичної та релігійної спадщини.
Поруч із церквою, продовжуючи традицію, закладену цистерціанцями, досі працює гімназія Святого Імре. Цей освітній заклад є невіднятною частиною архітектурного ансамблю, створюючи гармонійне поєднання віри, освіти та спокою. У 1958–1960 роках за проєктом Міхая Мочені (Mőcsényi Mihály) навколо озера облаштували парк із дитячим майданчиком, тенісним кортом і сценою, відомою як Budai Parkszínpad.
У 1980-х роках якість води в озері різко погіршилась через зменшення кількості джерел живлення. У відповідь на це громадськість, за ініціативи риболовного клубу, встановила систему циркуляції води та фонтан, що дозволило врятувати водойму. Попри вжиті заходи, у 2007–2008 роках стався масовий мор риби через брак кисню, а рівень води значно знизився. На щастя, сильні дощі допомогли відновити баланс. У 2010 році в озері повністю заборонили риболовлю, а у 2014 році оновили плавучу платформу для відпочинку біля води.
Паркова зона навколо озера Фенекетлен
Озеро Фенекетлен та його околиці перетворилися на один з найпопулярніших парків відпочинку в Уйбуді, пропонуючи різноманітні можливості для дозвілля та відпочинку. Як ми вже згадували, навесні 2014 року на озері відкрили новий пірс, побудований компанією Főkert Zrt. Ця дерев’яна палуба, що тягнеться над водою, стала ідеальним місцем для читання та релаксації, дозволяючи відвідувачам насолодитися близькістю до води. У 2015 році після багаторічного запустіння знову відкрили будівлю колишнього Будайського парку, перейменувавши її на Новий Будайський парк. Це оновлене місце, що тепер функціонує як майданчик для зустрічей та проведення вечірніх концертів, є ідеальною локацією для неспішних розмов або просто відпочинку на свіжому повітрі.
У парку біля озера можна побачити кілька скульптур, які надають йому особливого шарму. Тут розташовані статуя Бели Бартока, створена Імре Варгою, а також статуя дівчини, що стоїть спиною до озера. На площі Костолані-Деже знаходиться бюст Костолані-Деже, роботи Тібора Борбаша, а перед цистерціанським костелом — сучасний героїчний пам’ятник Угорському молодіжному фронту свободи.
Парк Марі Терьочік, урочисте відкриття якого відбулося 21 квітня 2022 року, став новим громадським простором поблизу озера. Муніципалітет Уйбуди вшанував цим актом пам’ять легендарної актриси. Це рішення підтримала більша частина місцевих мешканців, які взяли участь у голосуванні.
Крім естетичної та історичної частини, парк пропонує широкі можливості для активного відпочинку. До романтичної атмосфери додаються мальовничі краєвиди на озеро, якими можна насолодитися, сидячи на лавках, що робить парк чудовим місцем для побачень. Для тих, хто веде активний спосіб життя, навколо озера облаштована бігова доріжка, а також є фітнес-зона та тенісні корти. Діти можуть весело провести час на дитячому майданчику. Поруч з озером розташовані затишні ресторани та еспресо-бари, що запрошують відвідувачів на відпочинок у спокійній атмосфері.
Джерела: www.budapestcity.org, csodalatosbudapest.hu, www.turistamagazin.hu