Історія Будапешта досить тісно переплетена з розвитком борошномельно-круп’яної промисловості, яка відігравала ключову роль у забезпеченні міста та регіону продовольством. Від перших водяних млинів на річці Дунай до індустріальних гігантів XIX століття, ця галузь пройшла дуже довгий шлях, віддзеркалюючи економічні та технологічні зміни суспільства. Саме про це ми пропонуємо поговорити на budapest.name.
Поява перших млинів у Будапешті
Борошномельна промисловість у Будапешті нерозривно пов’язана зі зростанням міста. Хоча перші парові млини почали з’являтися ще до об’єднання Буди, Пешта та Обуди у 1873 році, саме розвиток столиці та її зростальна економічна роль стали ключовими чинниками стрімкої появи млинів.
Розвиток пароплавства на Дунаї та сільськогосподарський бум у середині XIX століття створили сприятливі умови для появи парових млинів. Зростання населення європейських міст зумовило підвищений попит на зерно, забезпечуючи стабільний ринок збуту.
На відміну від водяних чи вітряних млинів, парові не були прив’язані до певного місця. Їх можна було будувати будь-де, але, оскільки парові машини потребували великої кількості води, їх переважно зводили поблизу Дунаю.
Паровий млин Йожефа: початок індустріальної революції в Будапешті
Становлення борошномельної промисловості в Будапешті — це історія про те, як ідеї однієї людини можуть змінити цілу галузь і дати поштовх для розвитку економіки. У 19 столітті, коли більшість млинів у Пешті все ще працювали на водяній силі, граф Іштван Сечені побачив майбутнє у парі та машинобудуванні. Він усвідомлював, що перероблення зерна на якісне борошно безпосередньо в Угорщині дозволить продавати його за вищою ціною на європейських ринках. Ця ідея привела до заснування József Hengermalom (Прокатний млин Йожефа) — першого парового млина в Пешті.
Заснований 26 грудня 1838 року, проєкт був амбітною ініціативою. Сечені, відомий своїм далекоглядним мисленням, навіть вдавався до «промислового шпигунства», щоб дізнатися про передові технології. Він листувався з Лазаром Месарошем, який перебував у Мілані й таємно збирав інформацію про сучасні швейцарські парові млини, що вже використовували залізні валики замість традиційних жорен. Це допомогло Сечені відмовитися від застарілих англійських зразків і обрати більш прогресивну швейцарську систему. Млин був збудований за планами Йожефа Гільда (József Hild) в Ліпотвароші. Він отримав назву на честь палатина Йосифа.
József Hengermalom: більше, ніж просто млин
22 вересня 1841 року József Hengermalom розпочав свою роботу. Оснащений двома циліндричними прокатними млинами, він приводився в дію паровим двигуном потужністю близько 30 кінських сил, що значно перевищувало можливості водяних млинів. Хоча фінансово проєкт не був одразу успішним, його значення для економіки було величезним.
Млин також мав власну механічну майстерню та ливарню, що сприяло розвитку машинобудування в Угорщині. Він став взірцем для інших підприємств і відіграв ключову роль у перетворенні Пешта на головний центр борошномельної промисловості у другій половині 19 століття. Це стало початком індустріального розвитку, який назавжди змінив обличчя міста.
Інші значущі млини Будапешта
Історія борошномельної промисловості в Будапешті не обмежується одним лише млином Йожефа. Поява нових індустріальних гігантів у 19-20 століттях підтверджувала статус міста як головного центру виробництва зерна та борошна. Пропонуємо ознайомитись ще з двома важливими млинами Будапешта. Вони зробили неабиякий внесок у розвиток борошномельної промисловості всієї Угорщини.
Budai Hengermalom
Цей млин є яскравим прикладом переміщення індустріальних об’єктів у Будапешті. Після того як перший паровий млин Pesti Hengermalom (Пештський прокатний млин) був змушений припинити роботу через розширення міста, акціонери вирішили збудувати новий, сучасний об’єкт.
Budai Hengermalom звели у 1909-1910 роках у районі Лаґиманьош (Lágymányos), що тоді був слаборозвиненою територією. Млин почав працювати на повну потужність у 1911 році, використовуючи найсучасніші технології та залізобетонні силоси, розроблені інженером Сілардом Зієлінські (Szilárd Zielinski).
Через високі витрати на будівництво та занепад галузі в 1910-х роках, млин був частково, а потім і повністю поглинений компанією Első Budapesti Gőzmalom Részvénytársaság. Після націоналізації у 1948 році млин працював як державне підприємство, а в 1990-х був приватизований. Сьогодні його будівлі використовуються як офіси та складські приміщення.
Hungária Malom
Побудований у 1893 році в районі Ференцварош, Hungária Malom був 18-м паровим млином у місті. Цей млин, на відміну від інших, що спеціалізувалися на пшениці, займався виробництвом перловки та очищеного проса, не створюючи прямої конкуренції.
Млин двічі постраждав від пожеж — у 1909 році та під час Другої світової війни, коли територія зазнала сильного бомбардування. Після війни його було відновлено, а в 1948 році він був націоналізований.
Виробництво борошна було припинено у 1963 році. Відтоді приміщення млина використовувалися як склади та офіси. Сьогодні комплекс Hungária Malom зберігає своє історичне обличчя, але служить сучасним офісним і виробничим потребам.
Трансформація борошномельної промисловості Будапешта
Борошномельна промисловість Будапешта, яка пережила свій золотий вік у XIX столітті, зіткнулася з серйозними викликами у XX столітті. Ці зміни були зумовлені глобальними економічними чинниками та політичними подіями, що кардинально трансформували галузь.
Перша третина XX століття принесла значні економічні труднощі. Конкуренція, зміни в логістиці та зростальні вимоги до якості борошна змусили багато млинів переглянути свої бізнес-моделі. Ситуація значно ускладнилася після Першої світової війни. Втрата територій і, як наслідок, скорочення ринків збуту та зростання собівартості виробництва, поставили галузь на межу виживання.
Після Другої світової війни та встановлення соціалістичного режиму більшість млинів були націоналізовані. Це призвело до централізованого управління, але водночас загальмувало технологічний розвиток. Після падіння соціалізму в 1989 році розпочалася приватизація. Багато старих млинів були закриті, деякі — перепрофільовані, а ті, що залишилися, були змушені пройти модернізацію, щоб витримати конкуренцію.
Технології та стан галузі в наші часи
Угорська борошномельна промисловість активно адаптується до вимог XXI століття. Компанії, зокрема українські, що беруть участь у галузі, та місцеві лідери, інвестують у нові технології, які роблять виробництво ефективнішим. Основні напрями модернізації включають:
- Енергоощадження: використання сучасного обладнання для зниження енерговитрат.
- Автоматизацію: впровадження автоматизованих систем для оптимізації процесів.
- Модернізацію обладнання: оновлення парку машин для підвищення якості продукції.
Одним із провідних гравців на ринку є компанія Első Pesti Malom- és Sütőipari Zrt. Вона успішно поєднує історичну спадщину з сучасними технологіями. Крім виробництва борошна, компанія також займається виробництвом кормів та іншим аграрним бізнесом, що підкреслює її гнучкість та здатність адаптуватися до мінливих умов ринку.
Джерела: tozsdemuzeum.hu, hunghist.org, pestbuda.hu, www.industrialheritagehungary.com, www.industrialheritagehungary.com