Ендре Дудич — лауреат премії Кошута, університетський професор, академік, зоолог. Ця видатна людина зробила великий внесок у розвиток науки, майже все своє життя присвятивши дослідженням комах і печер, пише budapest.name.
Дитинство, юнацькі роки
Народився Ендре в Будапешті 20 березня 1895 року. Хлопчик ріс спокійною, допитливою дитиною. Дуже любив читати казки та писати оповідання. Закінчивши школу, він став студентом коледжу “Eötvös-kollégistaként”. У 1920 році отримав диплом викладача і вступив до “Pázmány Péter Katolikus Egyetem” на факультет природознавства та географії. У 1914 році навчання перервала Перша світова війна. Юнака призвали на фронт, де він пробув майже два з половиною роки. Після повернення додому Ендре здобув докторський ступінь у Сегеді, а в 1925 році став викладачем приватного університету. З цього моменту і почалася його велика кар’єра.
Наукова діяльність
Ендре Дудич став видатною фігурою в угорській зоології. Він перший, хто використав математичні методи у вивченні мінливості комах. У 1934 році зоолог заснував перший в Угорщині Інститут зоології та зоогеографії при Університеті імені Петера Пазмані в Будапешті, де працював до останніх своїх днів. Також Дудичу належить заслуга в організації Дунайської дослідницької станції Угорської академії наук і започаткування інституційних досліджень у печері Барадла. Варто зазначити, що опрацьована версія його університетських нотаток із зоології лягла в основу знаменитої, досі використовуваної сучасниками, книги “Dudich-Loksa”. Він підготував її разом зі своїм видатним учнем Імре Локсою.
Цікавим аспектом історії життя біолога є те, що він 4 рази керував академічною кафедрою. У 1932 році Дудича обрали членом-кореспондентом Угорської академії наук, а через кілька років він став її почесним членом. У 1949 році зоолога позбавили усіх посад з політичних причин. Через 2 роки він знову почав працювати кореспондентом.
Найважливішими галузями досліджень Дудича були:
- Таксономія та зоогеографія жуків “Coleoptera”.
- Анатомія і зоогеографія ракоподібних “Crustacea”.
- Біометричні методи у вивченні морфологічної мінливості.
- Гідробіологія водних середовищ.
- Карстові та печерні дослідження.
- Біологічний та виробничий аналіз лісових ґрунтових членистоногих.
Унікальні дослідження
Дружба з ентомологом Елемером Бокором привела Ендре до досліджень жуків і печерної фауни. У 1926 році він став засновником “Magyar Barlangkutató Társulat”, а згодом членом його опікунської ради. У цей період він почав досліджувати фауну печери Барадла в дуже важких умовах.
Свої перші серйозні результати Ендре описав у роботі під назвою “Az Aggteleki-barlang élővilágának élelemforrásai”. Її опублікували у 1931 році. Після чого біолог отримав премію “Természettudományi Társulat Margó-díját”. Наступною не менш важливою стала робота зі спелеології “Az Aggteleki cseppkőbarlang és környéke”, опублікована в 1932 році.
У 1934 році Дудича попросили написати вступну частину до “Animalium Cavernarum Catalogus” Бенно Вольфа. У 1958 році в печері Барадла побудували першу вітчизняну і четверту у світі підземну біологічну лабораторію. Ендре керував нею до кінця свого життя.
У 1958 році його обрали президентом відтвореного “Magyar Karszt- és Barlangkutató Társulat” і обіймав він цю посаду до 1962 року. У період з 1961 року до 1965 року Дудич був головою “Karszt- és Barlangkutatató Bizottságának”. Паралельно він працював редактором журналу “Karst and Cave Research”.
У 1971 році зоолог пішов із життя, залишивши за собою велику кількість дослідницьких робіт, які до сих пір використовують науковці.
