Ім’я Дьєрдя де Гевеші відоме далеко за межами Угорщини. За свої дослідження і відкриття він став лауреатом Нобелівської премії. Куди більше, ця велика людина створила безліч методів, які активно використовуються в сучасній медицині та біології. Про його життя і діяльність поговоримо тут budapest.name.
Перші кроки в науці
З’явився на світ майбутній учений у столиці Угорщини 1 серпня 1885 року. Він був п’ятим із восьми дітей у родині євреїв. Батьки хлопчика Лайош Бішиц і Євгенія Шоссбергер промисловці, землевласники. На рубежі століть вони змінили прізвище на угорське, після чого отримали дворянство.
У 1903 році Дьєрдь закінчив Будапештську вищу школу піаристів. Далі вступив до Будапештського університету технічних та економічних наук на факультет машинобудування. Потім продовжив навчання в Берліні. У 1908 році у Фрайбурзькому університеті здобув докторський ступінь. У 1910 році юнак вирушив працювати в Манчестер у лабораторію знаменитого фізика, генія й експериментатора Ернеста Резерфорда. Цей період справив великий вплив на його подальшу кар’єру. З одного боку, наставник доручив йому дослідницьке завдання, яке незабаром призвело до Нобелівської премії. А з іншого, юнак був оточений творчою атмосферою, що вплинула на його методи досліджень.
Під час роботи в лабораторії у Дьєрдя грошей було не багато, щоб заощадити, йому довелося жити деякий час у гуртожитку. Годували там дуже погано. Якось Дьєрдь запідозрив, що студентам пропонують “стару” їжу. Тобто ті страви, які не доїдали вчора, кухарі давали на другий день. Він тут же вирішив перевірити свої здогадки. У свою тарілку Дьєрдь насипав дрібку радіоактивних солей, а потім за допомогою електроскопа досліджував радіоактивність нібито у свіжих страв наступного дня. Все ж він не помилився, незабаром кухарів було покарано, а Гевеші зробив висновок, що можна використовувати радіацію як мітку для вивчення біологічних об’єктів.
У лабораторії Резерфорд дав завдання своєму підопічному — відокремити від партії уранової руди свинець і радій, продукт радіоактивного розпаду. Хоча Гевеші був досвідченим хіміком, він не зміг це зробити, оскільки радій — це ізотоп свинцю. Під час цього експерименту молодий учений сформулював теорему про те, що якщо активну речовину не можна відокремити від неактивної, то радіоактивний радій можна використовувати як індикатор свинцю. Дьєрдь також встановив, що якщо поливати рослини солями свинцю з радіоактивною міткою, то легко вивчити рух атомів по листю і корінню. У 1923 році вчений написав свою першу статтю, присвячену методу радіотрейсерів. Його робота поклала початок новій ері в біології та медицині. Практично всі сучасні лікарі в діагностиці застосовують радіоактивні мітки.
Нобелівський лауреат
У Першу світову війну Гевеші повернувся в Будапешт і вирушив на фронт. Однак більшу частину свого часу він проводив у Будапештському університеті. Густав Бухбек хотів переконати вченого будувати кар’єру в Угорщині, тому запропонував керівництву вищого навчального закладу відкрити кафедру фізичної хімії й призначити Гевеші її завідувачем. Однак Дьєрдь мав зовсім інші плани. У 1920 році він переїхав до Копенгагена. Там разом із Нільсом Бором у 1923 році вони знайшли новий хімічний елемент аналог цирконію, який назвали гафнієм.
У 1926 році Гевеші працював у Фрайбурзі. Там він продовжив проводити експерименти за ізотопними мірками. Наприклад, вивчав обмін молекул води, досліджував радіоактивний фосфор, зміг виміряти його кількість у кістках і зубах тварин. З приходом до влади Гітлера Гевеші звільнився з університету і поїхав знову в Копенгаген. У 1943 році він вирушив до Швеції. Через 2 роки уряд надав великому вченому громадянство, який у 1944 році став Нобелівським лауреатом за роботу з використання ізотопів як мічених атомів під час вивчення хімічних процесів. Гевеші вдалося встановити, що молекули, з яких складаються рослини й організми тварин, здатні до постійної регенерації. Влітку у 1966 році Дьєрдь пішов із життя. Його тіло кремували, і лише у 2001 році прах поховали в Будапешті.
