Дивлячись на сучасний район Ліпотварош, важко собі уявити, що раніше на його території розташовувався перший у Будапешті паровий млин. Незабаром він перетворився на великий, успішний завод, заснований з ініціативи Іштвана Сечені. Зрештою ці два підприємства призвели до активного розвитку борошномельної та машинобудівної промисловості, пише budapest.name.
Відкриття першого млина
У XVIII столітті аж до XIX століття, особливо під час воєн за кордоном був підвищений попит на зерно. Тому перед владою Пешта постало питання його доставки на європейські ринки, а також тим самим розвинути в Угорщині транспорт і судноплавство.
Іштван Сечені пішов на кілька кроків далі. Окрім вантажоперевезень він розглядав можливість розвитку угорського машинобудування та харчової промисловості. Сечені зрозумів, що якщо переробляти зерно на борошно хорошої якості в Пешті, то можна буде продавати його за вищою ціною. Для цього необхідно лише створити млин.
Щоб відкрити паровий млин, 26 грудня 1838 року він зареєстрував акціонерне товариство – «Pest Rolling Mill Company». Ще в його плани входило будівництво сучасного заводу, тому довелося йти на хитрість. Тривалий час Іштван вів листування з Лазаром Месарошем (майбутнім міністром оборони першого відповідального угорського уряду), який якраз на той час перебував зі своїм полком у Мілані, неподалік швейцарського кордону. Важливо зазначити, що парові млини вже працювали у Швейцарії, і вони ж стали першими, в яких з 1835 року використовувалися залізні вальці замість жорен. Лазар вирішив допомогти другові, він переправив свого підлеглого, зрозуміло, «під прикриттям» через кордон, щоб той поник на один із млинів і дізнався, яке обладнання використовується, його принцип роботи. Після чого Месарош написав у листі Сечені все, про що йому вдалося дізнатися, а той взяв на озброєння швейцарську систему.
Іштван одразу ж знайшов інвесторів і звернувся до Йожефа Хільда, щоб той створив проєкт майбутнього млина. Уже 22 вересня 1841 року відбулося його урочисте відкриття. Два циліндри приводилися в рух двигуном потужністю 30 кінських сил. Млин був здатний перемелювати 350 центнерів зерна на день, що у багато разів перевищувало продуктивність середніх водяних млинів того часу.
Машинобудівний завод
Незабаром на території млина Сечені відкрив механічний цех, який перетворився на фабрику і став колискою машинобудування. У механічному цеху займалися ремонтом обладнання млина, а згодом почали приймати великі замовлення від різних підприємств.
У цеху працювали найкращі іноземні інженери. Наприклад, Аврам Ганц, який з 1842 року успішно керував ним. У 1843-1844 роках цех відокремили від млина, оскільки він практично не приносив прибутку, що значно знижувало рентабельність. У 1845 році Іштван Сечені розробив план розв’язання цієї проблеми. Він передбачав створення незалежного акціонерного товариства і відкриття фабрики. Таким чином, машинобудівний завод мав отримувати капітал, необхідний для прибуткової його роботи.
Звичайно, багато акціонерів були проти такої ідеї, але, зрештою, їх вдалося переконати. 25 липня 1845 року на зборах, керівництво «Pest Rolling Mill Company» ухвалило рішення про те, що механічна майстерня працюватиме окремо від млина. 18 квітня 1847 року офіційно зареєстрували нове акціонерне товариство, тобто машинобудівний завод, який кілька років поспіль виконував різні замовлення місцевих підприємств. Варто зазначити, що на фабриці робили виливки для Ланцюгового мосту.
У 1850 році згорів млин, а в 1851 році — машинобудівний завод. Ні млин, ні завод під час своєї роботи не чинили негативного впливу на навколишнє середовище. Річ у тім, що вони були оснащені сучасним на той момент обладнанням, яке постійно обслуговувалося провідними інженерами. Під час виробництва на фабриці в повітря не виділялися шкідливі хімікати, а млин працював практично безшумно і не заважав людям, які проживали поблизу нього.
