У Будапешті народилася велика кількість знаменитих людей, про яких говорить увесь світ. Один із них талановитий інженер Єньо Квасай. У столиці Угорщини на честь нього названо міст, дорогу і навіть шлюз. Цей фахівець із водних ресурсів зробив багато для регулювання річки Дунай, пише budapest.name.
Захист Будапешта від повеней
Наприкінці 19 на початку 20 століття в Угорщині було проведено дуже великий обсяг робіт з регулювання річок і ліквідації наслідків повеней. Вдалося захистити від затоплення 2 мільйони гектарів землі. Будапешт не став винятком із правил, у ньому також побудували нові конструкції й вжили певних заходів, які забезпечували безпеку під час паводків. Серед них — звуження Дунаю не тільки за рахунок греблі, а й шляхом простого відділення від основного русла річки рукава навколо острова Чепель. Спочатку проблему вирішили за допомогою греблі, яка повністю перекрила річку на місці сучасного моста Губачі. Але незабаром почалися нові неприємності — рукав Шороксар став несуднохідним, замулився і перетворився на розсадник інфекцій.
В останні два десятиліття 20 століття угорське водне господарство очолила людина, яка бачила завдання в перспективі й в національному масштабі. Це був Єньо Квасай. Під його керівництвом “Soroksári-Dunát” покращили й повернули до життя шляхом знесення старої набережної. А в 1910 році почалося масштабне будівництво нового шлюзу на північному кінці острова Чепель. Це дозволило зробити гілку “Soroksári-Dunát” знову живою та судноплавною. Також за сприяння Квасая тут звели невелику ГЕС.
Внесок інженера Квасая в розвиток водних шляхів Будапешта
Після закінчення Технологічного університету (тепер Будапештський університет технології та економіки) Єньо Квасай продовжив освіту за кордоном. У 1878 році він повернувся додому, і йому доручили організувати й очолити “Kultúrmérnöki Intézmény”. У 1889 році він став керівником “Országos Vízépítészeti és Talajjavítási Hivatal”, а в 1899 році — “Országos Vízépítési Igazgatóság”.
На зорі 20 століття Квасай почав приділяти увагу розвитку внутрішніх водних шляхів. Він зробив значні технічні та дипломатичні кроки для перетворення Будапешта на центр міжнародного водного шляху на Дунаї. Для цього створив новий постійний порт, який пізніше став “Csepeli Szabadkikötő”. У 1916 році Квасай запропонував розпочати дунайське судноплавство.
Якби один із його великих проєктів реалізували, то Будапешт би кардинально змінився. У своїй дисертації за 1912 рік Квасай розробив проєкт судноплавного каналу навколо Пешта. Він простягався б набагато далі від центру міста, ніж у проєкті Рейтера, який був популярний у 1860-х роках.
Ідея Квасая полягала у зведенні двох каналів. Перший починався б від Сороксарського рукава Дунаю біля мосту Губачі й мав стати головним судноплавним каналом на “Duna-Tisza”. До нього б приєдналася друга гілка в районі нинішнього “Pestszentlőrinc”, яка оминала місто й починалася від Дунаю вище острова Маргіт і приблизно йшла за течією Ракоша в південно-східному напрямку. За проєктом Квасая довжина Будапештського кільцевого каналу становила 17,5 кілометра, частина “Duna-Tisza”, що веде до вузла, — 11 кілометрів. Загалом це 28,5 км. Підйом водного шляху від “Soroksári-Dunától” до місця злиття двох рукавів, які фактично є вододілом “Rákos-patakot”, склав би 34 метри. Щоб здійснити це, потрібно було звести 9 шлюзів.
Квасай оцінив вартість будівництва в 30 мільйонів крон, не враховуючи сум, необхідних для експропріації ділянок. Реалізації проєкту завадила Перша світова війна. У 1919 році Єньо який страждав від важкої хвороби, пішов у відставку і помер.
