Сучасний туризм дедалі частіше звертається до справжнього та сталого — того, що пропонує глибинка. Угорські села, з їхньою недоторканою природою та віковими традиціями, стають справжніми магнітами для мандрівників, які шукають спокій й автентичність. Навколо Будапешту є чимало таких населених пунктів, які зберегли свою самобутність і архітектуру. Серед них — як мальовничі сільські куточки, так і майже покинуті села, в яких усе ще можна відчути подих історії. Ми склали добірку найколоритніших сіл Угорщини, які обов’язково варто відвідати. Далі на budapest.name.
Невідома Угорщина: за межами Будапешта і Балатону
Коли мова заходить про подорож до Угорщини, більшість туристів насамперед згадують жваві вулиці Будапешта та сонячні береги Балатону. Однак за межами цих популярних напрямків ховається інша, тихіша та щиріша сторона країни — угорські села. Саме тут можна по-справжньому доторкнутися до автентичної культури, насолодитися первозданною природою й відчути ту саму гармонію, яку неможливо знайти в галасливих мегаполісах.
Останніми роками спостерігається стійке зростання інтересу до еко- та етнотуризму. Все більше мандрівників шукають місця, де можна не лише відпочити, а й відновити зв’язок із природою, відкрити для себе традиції та забуті в щоденній метушні ремесла. Для таких туристів справжніми точками тяжіння стають угорські села. Такі населені пункти обов’язково варто відвідати тим, хто цінує спокій, чисте повітря, гостинність місцевих жителів і відчуття справжнього, не постановчого життя.
Голоке (Hollókő): живе село-музей під охороною ЮНЕСКО
Голоке серед усіх угорських сіл займає особливе місце. Це не просто старовинне поселення, а справжній живий музей просто неба. Голоке — єдине село Угорщини, яке внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, завдяки чому стало відоме у всьому світі. Це село було засноване у XVII–XVIII століттях, а його назва перекладається як «Воронячий камінь». Село розташоване за 90 кілометрів на північ від Будапешта і за 80 кілометрів на північний захід від Егеру. Поселення розкинулося в долині посеред невисоких гір Черхат. Воно з’явилося навколо кам’яної фортеці, перші згадки про яку трапляються у записах 1310 року під назвою Castrum Hollokew.
З фортецею, збудованою на скелі, пов’язана цікава легенда, яка, за словами місцевих, пояснює назву села. Колись Андраш Качіч викрав прекрасну дружину сусіднього поміщика і замкнув її у своєму замку. На допомогу красуні прийшла її няня — відома відьма, яка домовилася з дияволом, щоб він перетворив її синів на воронів та звільнив заручницю, розбивши фортецю камінь за каменем. Ворони так і зробили, але не розкидали каміння, а побудували новий замок на базальтовій скелі — Голоке. Проте історики вважають, що назва села пов’язана з тим, що місцевість під замком була улюбленим місцем проживання ворон.
Архітектура Голоке — приклад палоцького стилю з характерними білими будинками, дерев’яними дахами та орнаментованими фронтонами. Мешканці, багато з яких — нащадки давнього народу палоців, бережуть традиції предків. На Великдень тут проходять яскраві процесії в народних костюмах, ремісничі ярмарки, де готують страви за старовинними рецептами.
Тихань (Tihany): лаванда, легенди та панорами Балатону
Одним із найвідоміших і мальовничіших місць на карті Угорщини є сонячне, яскраве село Тихань, яке пахне паприкою і лавандою. Воно розташоване за дві години їзди від Будапешту на північному березі Балатону, на вулканічному півострові, що надає селу характерного пагорбистого вигляду. Півострів вкритий зеленню, а на місці колишніх кратерів розташовані два вулканічні озера — зовнішнє й внутрішнє. Чинних гейзерів тут більше немає. Тихань давно став візитівкою етно- та екотуризму в регіоні й одним із символів Балатону.
Центром уваги туристів є знамените бенедиктинське абатство, засноване у 1055 році королем Андрашем I, який похований у склепі абатства. Ця гробниця унікальна тим, що збереглася практично в незмінному вигляді — на території Угорщини немає інших так добре збережених королівських склепів. В абатстві є оглядовий майданчик із захопливим видом на Балатон, особливо в теплу пору року, коли навколо розквітає лаванда. Лавандові поля Тиханя стали символом села та його «ароматною» візитівкою. Щороку тут проходить фестиваль лаванди, що приваблює шанувальників природи, ремесел і традиційної угорської кухні.
Крім того, Тихань практично всіяний перцем — паприкою, національним овочем угорців, який використовується майже в кожній страві. У цьому селі паприка росте повсюдно, а на півострові є навіть «королівство паприки» — Paprika Ház (Дім паприки), одна з найвідоміших визначних пам’яток Тиханя.
Попри туристичну популярність, це поселення зберігає розмірений сільський ритм життя. Вузькі вулички з біленими будинками, колодязями й плетеними парканами створюють відчуття зупиненого часу. Місцеві жителі активно підтримують етнографічний дух села: у майстернях виготовляють вироби народних промислів, а в сільських крамницях продають екологічно чисту продукцію місцевого виробництва.
Тихань — приклад того, як угорські села можуть зберігати свої традиції, не втрачаючи актуальності та привабливості для мандрівників навіть у XXI столітті.
Гортобадь (Hortobágy): серце угорської пусти
Гортобадь — це не просто село на сході Угорщини, а культурний і природний символ нації, розташований за дві години їзди на автомобілі від Будапешта. Населений пункт знаходиться в центрі однойменного національного парку — найбільшого заповідника країни. Гортобадь уособлює архетип традиційного угорського села, тісно пов’язаного з унікальним ландшафтом пусти — безлісного степу, що простягається на багато кілометрів.
На перший погляд, ця рівнинна, майже безлюдна місцевість може здаватися суворою, але саме тут можна відчути справжню силу угорської природи й духу. Пустельні простори, дикі коні, пастухи у традиційному вбранні, стада сірих биків і овець — це не декорації, а реальність, яку село Гортобадь зберігає та підтримує століттями. Завдяки своїй самобутності й збереженому укладу життя, цей населений пункт став однією з перлин угорських сіл і важливою частиною світової природної та культурної спадщини.
Головним символом Гортобадь є дев’ятиарковий міст. Це найстаріший кам’яний міст Угорщини, збудований ще у 1833 році. Його вигнуті арки відбиваються у водах річки Гортобадь, створюючи поетичний образ єднання природи й людської майстерності. Споруда сягає 167 метрів у довжину, що робить її одним із найдовших мостів Угорщини. Недалеко від нього розташований Музей пастухів, де можна дізнатися про життя і традиції угорських пастухів — від старовинного одягу до унікальних інструментів для керування стадом.
Гортобадь — одне з тих місць, де еко- та етнотуризм розкриваються в усій повноті. Прогулянки степом, спостереження за птахами, участь у народних святах, знайомство з сільським побутом і пастушими ремеслами роблять це угорське село привабливим для всіх, хто прагне гармонії з природою і хоче побачити Угорщину поза звичними туристичними маршрутами.
Гортобадь — це не просто точка на карті. Це живе свідчення того, як угорське село може бути хоронителем традицій і водночас сучасним центром притягання для численних туристів з усього світу.
Сиглигет (Szigliget): замок, вино і краєвиди на Балатон
На північному березі озера Балатон розташоване одне з найколоритніших угорських сіл — Сиглигет. До нього можна дістатися приблизно за дві години їзди на автомобілі. Це ідеальне місце для тих, хто шукає тишу, природу і старовину в одному флаконі. Тут мешкає всього кілька сотень людей. Це угорське село відоме своїми виноградниками та спокійним, розміреним життям. Тут часто уникають міської метушні письменники й поети, які черпають натхнення в дивовижній природі.
Головною визначною пам’яткою Сиглигета є середньовічний замок Естергазі. Він був збудований ще на початку XIX століття. Нині в ньому розміщується будинок творчості письменників. Влітку у замку проходять фестивалі, концерти та реконструкції, які надають селу живої культурної атмосфери. У парку при замку, що займає територію площею 12 акрів, росте понад 500 видів унікальних дерев і кущів. З фортецьної гори заввишки 242 метри відкриваються дивовижні краєвиди на руїни Сиглигетської фортеці, яка була головним опорним пунктом під час боїв угорців із турками у XVI–XVII століттях. Споруду було підірвано у 1702 році.
Над старою переправою Сиглигета височіє Чонкаторонь — дзвіниця церкви Авашів, збудованої ще в епоху Арпадів. Сиглигет також славиться своїми виноробнями. У селі багато автентичних погребів, де можна скуштувати місцеві вина і страви традиційної кухні.
Природа, виноградні схили, тиша, домашні пансіони — усе це робить угорське село Сиглигет ідеальним напрямком для екотуризму й спокійного відпочинку трохи далі від міської метушні.
Салафе (Szalafő): жива етнографія регіону Őrség
На самому заході Угорщини, на кордоні зі Словенією та Австрією, заховане одне з найавтентичніших сіл країни — Салафе. До нього їхати близько трьох годин на автомобілі. Це серце історичного регіону і національного парку Ершег (Őrség), де століттями жили угорські прикордонні вартові. На відміну від типових сіл, тут зберігся рідкісний тип поселення — хутірська система, коли будинки розкидані по пагорбах і лісах, що створює унікальний сільський пейзаж.
Салафе — справжній рай для поціновувачів етнотуризму. Головною визначною пам’яткою є етнографічний музей просто неба Pityerszer, де можна побачити традиційні будинки, господарські споруди та навіть старовинні маслоробні. Це не стилізована реконструкція, а ретельно збережена спадщина, яку досі підтримують місцеві жителі.
Природа тут така ж унікальна, як і культура: широкі луки, дубові та букові ліси, рідкісні види метеликів і птахів роблять околиці Салафе улюбленим місцем для прихильників зеленого туризму й спокійних прогулянок.
Салафе — це не просто угорське село. Це жива спадщина минулого, гармонія з природою та приклад того, як можна зберегти культурну ідентичність у сучасній Європі.
Джерела:
- https://www.bnpi.hu/hu/reszletek/holloko-ofalu
- https://grafywpodrozy.pl/tihany-co-zobaczyc/#kotwica5
- https://orseg.hu/szalafo/
- https://www.bnpi.hu/hu/reszletek/holloko-ofalu
- https://www.tihany.hu/en/history-of-tihany
- https://whc.unesco.org/en/list/474/
- https://hu.igotoworld.com/en/poi_object/414351_szigliget-fortress.htm