Будапешт відомий своїми мостами та архітектурою, але під його поверхнею ховається інша історія — історія видобутку корисних копалин. Протягом століть місто росло завдяки каменю, який добували просто в його межах. Ця промисловість залишила по собі не лише кар’єри, а й складні підземні системи, що сьогодні є частиною його геологічної спадщини. У цій статті ми коротко розглянемо, як і де в Будапешті добували корисні копалини. Далі на budapest.name.
Головні джерела корисних копалин
Будапешт приховує під собою цілий світ, викарбуваний людською працею та природними процесами. Підземний ландшафт міста є справжнім відображенням його історії, сформованої інтенсивним видобутком корисних копалин.
Протягом століть основними будівельними матеріалами для міста були вапняк і доломіт. Найбільш значущим центром видобутку став район Кобанья (Kőbánya), що в перекладі означає «кам’яна копальня». Тут, під міськими кварталами, утворилася величезна мережа підземних ходів. Ці вапнякові кар’єри були не просто шахтами, а справжнім підземним лабіринтом, який став основою для зведення багатьох знакових споруд.
Не менш важливою локацією була гора Геллерт (Gellért-hegy). Хоча кар’єри тут були меншими за масштабом, вони давали унікальні породи. Крім доломіту, тут добували травертин — особливий камінь, утворений завдяки гарячим термальним джерелам. Цей матеріал йшов на облицювання та будівництво знакових споруд.
Нарешті, район Будафок (Budafok) став свідком іншого виду підземної діяльності. Тут, у м’яких осадових породах, були вирубані величезні підземні льохи, які не мали промислового призначення, а слугували для потреб виноробства, перетворивши район на центр угорського виноробства.
Коли видобуток копалин припинився, ці підземні простори не залишились покинутими. Вони отримали друге життя, пристосувавшись до потреб міста в різні історичні періоди. Про видобуток корисних копалин та долю утворених підземних просторів ми пропонуємо поговорити трохи далі.
Історія видобутку корисних копалин в Кобаньї
Район Кобанья (Kőbánya), назва якого буквально означає «каменоломня», є справжнім символом гірничої історії Будапешта. Протягом століть це місце було головним джерелом будівельного каменю, який формував обличчя Пешта та Буди.
Видобуток вапняку на території цього району почався ще в Середньовіччі, але пікових обсягів досяг у XVII–XIX століттях. Ця інтенсивна діяльність призвела до утворення гігантської підземної мережі — системи льохів Kőbánya cellar system. Цей рукотворний лабіринт, звідки було вийнято близько мільйона кубометрів каменю, став справжнім підземним містом.
Його значення виходило далеко за межі промисловості. У різні епохи ці підземні галереї використовувалися для найрізноманітніших цілей:
- Економічні. Підземні простори стали ідеальними винними та пивними льохами, особливо для відомої пивоварні Dreher.
- Військові. Під час Другої світової війни вони слугували як бомбосховища та приховані промислові майданчики, де виготовляли військову техніку.
У наш час кар’єри Кобаньї є важливою частиною індустріальної спадщини Будапешта. Частина величезної системи відкрита для екскурсій, дозволяючи відвідувачам зануритися в історію, відчути масштаби видобутку та зрозуміти, як камінь із-під землі формував міський ландшафт.
Копалини гори Геллерт
Гора Геллерт, що велично височіє над Дунаєм, приховує під своєю поверхнею справжню історію промислового видобутку, яка тісно переплетена з її унікальною геологією. Основа гори Геллерт складається з тріасових доломітів, але її справжнім багатством є травертинові відкладення. Ці породи, утворені гарячими термальними джерелами, стали причиною того, що біля підніжжя гори з’явилися знамениті купальні. Саме через ці особливості на пагорбі працювали невеликі кар’єри, де видобували камінь для місцевих потреб, зокрема для укріплення набережних та інших споруд у Будапешті.
В результаті видобутку на горі утворилася складна мережа підземних штолень та порожнин. Згодом ці простори адаптували для інших цілей. Вони використовувалися як сховища та фортифікації, а у XX столітті набули стратегічного значення: під час Другої світової війни їх перетворили на військові споруди. Підземні приміщення вирубували та укріплювали під Цитаделлю, що зробило гору ключовим об’єктом оборони.
Масштабний видобуток створив мережу печер, які мають як природне, так і антропогенне походження. Найвідомішою з них є печера Святого Івана (Szent Iván-Gellért Cave), над якою пізніше облаштували Скельний храм. Ця печера є символом того, як промислова діяльність і природні процеси можуть поєднуватися, створюючи унікальну історичну та культурну спадщину.
Видобуток корисних копалин у Будафоку
Район Будафок, відомий як серце угорського виноробства, має унікальну історію, що поєднує видобуток корисних копалин з виробництвом знаменитих вин. На відміну від традиційних кар’єрів, де видобували камінь для будівництва, тут у м’яких осадових породах були спеціально вирубані величезні підземні льохи.
Ці рукотворні печери з самого початку були призначені не для отримання матеріалу, а для зберігання. Завдяки ідеальним умовам — стабільній температурі та вологості — вони стали ідеальним місцем для витримки шампанського та ігристих вин. Найбільш відомим прикладом є льохи компанії Törley, які досі відіграють ключову роль у виноробній індустрії. Цей перехід від видобувної діяльності до створення господарської інфраструктури є чудовим прикладом того, як старі кар’єри можуть отримати нове, неочікуване життя.
Досвід району Будафок демонструє, як раціональне використання підземних ресурсів може принести тривалу економічну та культурну користь.
Інші локації видобутку корисних копалин
Видобуток корисних копалин у Будапешті та його околицях не обмежувався лише великими кар’єрами. Численні менш відомі локації також відіграли важливу роль у розвитку міста та регіону. Ці місця є живим свідченням того, як гірнича справа вплинула на формування ландшафту і господарства.
На пагорбі Róka Hill у районі XI Будапешта колись активно видобували вапняк і кальцит. Цей кар’єр, хоч і був меншим за масштабом, ніж у Кабаньї, має велике геологічне значення. Сьогодні він перетворюється на природний об’єкт, інтегрований у міський ландшафт, і приваблює дослідників, які вивчають його унікальні кальцитові прожилки.
Далі від столиці, в Будайських горах, знаходиться кар’єр Tárnoki Kőfejtő. Ця каменоломня, що працювала ще з часів Римської імперії, постачала вапняк та доломіт для будівництва укріплень і міських споруд. Хоча сьогодні він не є промисловим об’єктом, його територія використовується для культурних подій, підкреслюючи історичну цінність.
Крім каменю, у Будапешті активно добували глину. У X районі велика корпорація Coal Mining and Brickworks Company of Pest займалася видобутком глини та виробництвом цегли. Багато таких кар’єрів вже закриті, а їхня територія забудована. Це створює нові інженерні виклики для міста, зокрема ризики просідання ґрунту, що вимагає постійного моніторингу та адаптації інфраструктури.
Видобуток корисних копалин залишив по собі підземні порожнини, що стали одночасно і викликом, і спадщиною. Деякі з них були затоплені або закриті з міркувань безпеки. Однак більшість була успішно адаптована: вони стали складами, винними погребами, а згодом перетворилися на туристичні об’єкти.